Профілактика суїциду

 

Пам’ятка для батьків щодо профілактики суїциду серед учнів

Останнім часом зріс рівень смертності серед дітей, зокрема через самогубство. Статистика свідчить, що частота суїцидальних дій серед дітей протягом останніх двох десятиліть подвоїлась. Деякі спеціалісти пишуть про те, що в 10% суїцидальна поведінка має мету покінчити з собою, і в 90% суїцидальна поведінка підлітка – це привернення до себе уваги.

Суїцид – це навмисне позбавлення себе життя. Спостерігається як у психічно здорових людей, так і при психічних захворюваннях, що протікають з депресією.

Суїцидальна поведінка – це виявлення суїцидальної активності (думок, намірів, висловлювань, загроз, спроб). При дійсній суїцидальній поведінці наміри покінчити з собою не тільки обмірковуються, але нерідко й поступово виношуються.

Суїцидальний шантаж – загроза здійснити самогубство як засіб впливу на несприятливу ситуацію.

Увага, якщо у дитини:

1. Гостра зміна поведінки – агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.

2. Дитина веде себе так, ніби-то у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість). Неприйняття похвали і нагороди.

3. Смерть, втрата або зрада близької людини.

4. Різке зникнення активності і інтересу до розваг.

5. Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.

6. Порізи на зап’ястках.

7. Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.

8. Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх, письмових роботах.

9. Вербальні погрози – прямі чи завуальовані (типу: „ви мене більше не побачите”, „мені тепер все одно”, усе проти мене”, „з мене досить

Ваші дії:

1. Організувати спостереження за дитиною.

2. Стимулювати дитину до особистісних контактів.

3. Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.

4. Зрозуміти її, прийняти як особистість, налагодити турботливі відносини.

5. Бути уважним співрозмовником і ні в якому разі не сперечатися, вселяти надію.

6. Терміново проінформувати адміністрацію, психологічну та медичну служби.

Причини суїцидів серед підлітків:

1) утрата коханої людини;

2) стан перевтоми;

3) приниження почуття власної гідності;

4) образи почуття дружби та любові;

5) руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і наркотиків;

6) ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство (приятелів, героїв книг, кінофільмів);

7) різні форми страху, гніву та суму з різних приводів;

8) реальну або уявну втрату батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

9) шкільні конфлікти.

Рекомендації для батьків щодо попередження

психоемоційних розладів у дітей:

 Забезпечити нормоване фізичне навантаження.

 Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.

 Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером та перебування в соціальних мережах.

 Контролювати зміст телепрограм, компютерних ігор, книг та журналів.

 Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.

 Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.

 Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.

 Підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.

 Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.

 Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

 Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

 Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.

 Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

Любіть своїх дітей.Рекомендації для батьків

1.    Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

2.    Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

3.    Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину;

4.    Говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти, як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути  дитину;

5.    Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

6.    Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині;

7.    Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмову з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («що трапилося?», «розкажи  мені», «давай поговоримо про це»);

8.    Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми;

9.    Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

10. Дайте можливість вашій дитині знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що краще знаєте вихід із кризової ситуації;

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.

12. Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідно обійматися 8 разів на день;

13. Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

14. Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана;

15. Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

16. Якщо ви відчуваєте, що дитина відхиляє вашу допомогу, то слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо. 

17. Якщо бачите, що контакт не налагоджується — потрібно обов’язково звернутися до фахівців (практичного психолога, соціального педагога, психотерапевта, психіатра).

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ НА КОЖЕН ДЕНЬ:

ü Будьте уважними до своєї дитини, цікавтесь її життям.

ü Показуйте дитині, що ви її любите (частіше обіймайте).

ü Підтримуйте в складних ситуаціях.

ü Умійте вислухати свою дитину.

ü Будьте тактовні.

ü Не залишайте дитину наодинці з проблемою.

ü Не порівнюйте вашу дитину з іншими.

ü Разом шукайте конструктивні підходи 

до вирішення проблем.

ü Не читайте нотації.

ü Не ігноруйте дитину.

ü Не говоріть «Хіба це проблема», «Ти живеш краще за інших» тощо.

ü Не смійтеся над проблемами дитини.

ü Дайте дитині можливість зрозуміти, що ВОНА НЕ ОДНА!