Адаптація
першокласників
Поради вчителю: як адаптувати першокласників до навчання в НУШ
Початок навчання у школі – стрес для дитини, один з найбільш відповідальних моментів у житті. А заклад освіти – новий величезний світ, до якого треба звикнути. Звикнути до школи не так просто, адже мова йде не лише про новий режим, обов'язки та плани, а й про розширення меж спілкування, нові стосунки, неочікувані життєві ситуації, незвичні емоції. Статистика говорить, що тільки 50% дітей встигабть адаптуватися до нових умов протягом півроку. Тому адаптації першокласників в умовах НУШ приділяється окрема увага.
Загалом проблеми, які можуть виникнути під час адаптації першокласників до школи можна умовно поділити на три групи:
- психологічну – звикання до нових вимог;
- біологічну – звикання до нового режиму;
- соціальну – входження до учнівського колективу.
Що ж має зробити вчитель для того, що адаптаційний період першокласників НУШ пройшов успішно?
- Перш за все – дбати про інтереси дитини, сприймати її як рівноправного партнера.
- Створити сприятливий психологічний клімат у класі.
- Створювати атмосферу успіху.
- Допомогти дитині усвідомити себе як особистість, розвивати адекватну самооцінку.
- Розвивати мотивацію учня.
- Розвивати важливі психологічні якості: ініціативність, працездатність, самодисципліну, відповідальність, вміння розподіляти свій час.
- За необхідності проводити корекційну роботу (звісно, спільно зі психологом).
- Забезпечити простір для виявлення здібностей дитини: художніх, творчих, інтелектуальних, спортивних тощо.
- Здійснення психологічної підтримки, особливо у випадку вираженої дезадаптації.
- Забезпечення індивідуального підходу до дитини.
Також учителям НУШ рекомендують акцентувати увагу на успіхах дитини, ніколи не вдаватися до групової критики, порівнювати результати роботи тільки з попередніми роботами учня, використоувати наочність та ігрові методи навчання. І головне – завжди проводити заняття з позитивними емоціями.
Звісно, велику роль у тому, як швидко дитина звикне до школи, відіграють і батьки. Втім, вони далеко не завжди точно знають, як варто діяти. У такому разі вчителю варто з самого початку, ще на перших зборах, звернути увагу батьків на проблеми, які можуть виникнути у майбутньому. Також додатково варто розробити пам'ятку, до якої батьки можуть звертатися у складних ситуаціях.;
- Пояснити дитині, для чого вона має ходити у школу, розповідати про неї.
- Встановити режим дня.
- Розказати дитині, що вона завжди може звернутися до вчителя з запитанням.
- Пояснити, що у школі існують правила, яким варто слідувати.
- Сформувати правильну самооцінку.
- Розвивати комунікабельність.
- Розвивати та підтримувати бажання вчитися.
- Слухати дитину, давати поради.
- Взаємодіяти зі вчителем та психологом.
А на чергові збори підготуйте невеличкий звіт про адаптацію першокласників НУШ – батькам буде цікаво!
Допомога першокласнику (адаптація до шкільного життя). Поради батькам першокласників. Поради педагогам при організації освітнього процесу для учнів 1 класу. Ознайомитись...
Поради
батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації
· формуйте
позитивне ставлення до школи;
· виявляйте
інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;
· формуйте
адекватну самооцінку;
· не перенавантажуйте дитину надмірними
заняттями, чергуйте їх з грою;
· навчайте
етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;
· привчайте
самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;
· частіше
хваліть, а не докоряйте;
· пам’ятайте,
що кожна людина має право на помилку;
· частіше
згадуйте себе у шкільному віці;
· любіть
дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.
Поради батькам
Підтримайте
в дитині намагання стати школярем. Ваша зацікавленість у його шкільних справах,
серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть
першокласнику підтвердити значимість його нового статусу та діяльності.
Обговоріть з дитиною ті правила та норми, з якими він зустрівся у школі.
Поясніть йому необхідність і доцільність їх.
Складіть
разом з першокласником розпорядок дня, слідкуйте за його виконанням.
Не
пропускайте труднощів, можливих у дитини на початковому етапі оволодіння
учбовими навичками. Якщо у першокласника, наприклад є логопедичні проблеми,
постарайтесь справитися з ними на першому році навчання.
Якщо Вас
щось непокоїть в поведінці дитини, не соромтесь звертатися за порадою і
консультацією до учителя чи шкільного психолога.
Зі
вступом до школи в житті Вашої дитини з’явилася людина більш авторитетна, ніж
Ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого вчителя.
Навчання
– це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи суттєво змінює життя дитини,
але не повинен позбавляти їх радощів, ігор. У першокласника повинно залишатися
вдосталь часу для ігрових занять.
Сучасні
дослідники встановили, що у школі дитина проводить 70% свого активного життя протягом 12 років,
але доведено, що лише 40% негативних
впливів на психічне здоров’я дитини пов’язані зі школою. Найважливішим для
психічного здоров’я дитини є психологічний клімат родини, ставлення до дитини у
сім’ї. Як же правильно виховувати дитину, щоб вона максимально засвоїла право
називатися людиною? Зрозуміло, що у кожній сім’ї існують свої традиції,
принципи, норми та правила. Але, мабуть, немає сім’ї, в якій батьки не хотіли б
бачити свою дитину доброю, щирою, доброзичливою, справедливою. Не існує готових
рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи, „застосувати” до
своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей – це невід’ємне право кожного з
батьків.
Проте
деякі рекомендації не будуть зайвими.
Рекомендації щодо
виховання
ü Виявляйте
свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-
яких обставин.
ü Повірте
у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина
така у світі.
ü Приймайте
дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її
сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а
її вчинок.
ü Дайте
вашій дитині більше самостійності, не забирайте в неї право на помилку, адже,
виправляючи свої помилки, дитина вчиться.
ü Ніколи не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере
небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього
рішення, якщо вже ви його прийняли.
ü Дотримуйтесь
єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.
ü Ніколи
не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Не маніпулюйте дитиною у власних
інтересах, особливо коли вона це бачить і чує.
ü Чітко
встановіть права та обов’язки дитини у сім’ї
(відповідно до її віку та можливостей), покажіть їй, що вона
рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.
ü Не
соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення.
Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.
ü Демонструйте
оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини –
цим ви укріпите віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу
і оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я.
Правила про правила
Правила
повинні бути обов’язковими в житті кожної дитини.
Правил
не може бути дуже багато, і вони повинні бути гнучкими.
Батьківські
вимоги не повинні вступати у явне протиріччя з найважливішими потребами дитини.
Дитині не можна забороняти бігати, стрибати, малювати, шумно грати… Все це і
багато іншого – прояв природних і важливих для розвитку дитини потреб.
Дорослі
повинні узгодити правила між собою. Навіть якщо один з батьків не згоден з
вимогами іншого, краще в цю хвилину промовчати , а потім уже без дитини
обговорити суперечності.
Тон
пред’явлення вимог або вираження заборони повинен бути дружньо-пояснювальним, а
не зверхнім. Пояснення повинно бути
коротким і повторюватися один раз. Речення слід будувати в безособовій формі.
Краще сказати: «Цукерки їдять після обіду», ніж «Не смій
їсти цукерки!».
При
покаранні дитини краще заборонити йому хороше, ніж робити йому погане.
Немає коментарів:
Дописати коментар