Адаптація першокласників

Адаптація першокласників

Поради вчителю: як адаптувати першокласників до навчання в НУШ

Початок навчання у школі – стрес для дитини, один з найбільш відповідальних моментів у житті. А заклад освіти – новий величезний світ, до якого треба звикнути. Звикнути до школи не так просто, адже мова йде не лише про новий режим, обов'язки та плани, а й про розширення меж спілкування, нові стосунки, неочікувані життєві ситуації, незвичні емоції. Статистика говорить, що тільки 50% дітей встигабть адаптуватися до нових умов протягом півроку. Тому адаптації першокласників в умовах НУШ приділяється окрема увага. 

Загалом проблеми, які можуть виникнути під час адаптації першокласників до школи можна умовно поділити на три групи:

• психологічну – звикання до нових вимог;
• біологічну – звикання до нового режиму;
• соціальну – входження до учнівського колективу.

Що ж має зробити вчитель для того, що адаптаційний період першокласників НУШ пройшов успішно?

1. Перш за все – дбати про інтереси дитини, сприймати її як рівноправного партнера.
2. Створити сприятливий психологічний клімат у класі.
3. Створювати атмосферу успіху.
4. Допомогти дитині усвідомити себе як особистість, розвивати адекватну самооцінку.
5. Розвивати мотивацію учня.
6. Розвивати важливі психологічні якості: ініціативність, працездатність, самодисципліну, відповідальність, вміння розподіляти свій час. 
7. За необхідності проводити корекційну роботу (звісно, спільно зі психологом).
8. Забезпечити простір для виявлення здібностей дитини: художніх, творчих, інтелектуальних, спортивних тощо.
9. Здійснення психологічної підтримки, особливо у випадку вираженої дезадаптації. 
10. Забезпечення індивідуального підходу до дитини.

Також учителям НУШ рекомендують акцентувати увагу на успіхах дитини, ніколи не вдаватися до групової критики, порівнювати результати роботи тільки з попередніми роботами учня, використоувати наочність та ігрові методи навчання. І головне – завжди проводити заняття з позитивними емоціями. 

Звісно, велику роль у тому, як швидко дитина звикне до школи, відіграють і батьки. Втім, вони далеко не завжди точно знають, як варто діяти. У такому разі вчителю варто з самого початку, ще на перших зборах, звернути увагу батьків на проблеми, які можуть виникнути у майбутньому. Також додатково варто розробити пам'ятку, до якої батьки можуть звертатися у складних ситуаціях.;

1. Пояснити дитині, для чого вона має ходити у школу, розповідати про неї.
2. Встановити режим дня.
3. Розказати дитині, що вона завжди може звернутися до вчителя з запитанням.
4. Пояснити, що у школі існують правила, яким варто слідувати.
5. Сформувати правильну самооцінку.
6. Розвивати комунікабельність.
7. Розвивати та підтримувати бажання вчитися.
8. Слухати дитину, давати поради.
9. Взаємодіяти зі вчителем та психологом.

А на чергові збори підготуйте невеличкий звіт про адаптацію першокласників НУШ – батькам буде цікаво!

Допомога першокласнику (адаптація до шкільного життя). Поради батькам першокласників. Поради педагогам при організації освітнього процесу для учнів 1 класу. Ознайомитись...

Поради 

батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

·       формуйте позитивне ставлення до школи;

·       виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

·       формуйте адекватну самооцінку;

·        не перенавантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;

·       навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;

·       привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;

·       частіше хваліть, а не докоряйте;

·       пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку;

·       частіше згадуйте себе у шкільному віці;

·       любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

Поради батькам

Підтримайте в дитині намагання стати школярем. Ваша зацікавленість у його шкільних справах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласнику підтвердити значимість його нового статусу та діяльності.

Обговоріть з дитиною ті правила та норми, з якими він зустрівся у школі. Поясніть йому необхідність і доцільність їх.

Складіть разом з першокласником розпорядок дня, слідкуйте за його виконанням.

Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на початковому етапі оволодіння учбовими навичками. Якщо у першокласника, наприклад є логопедичні проблеми, постарайтесь справитися з ними на першому році навчання.

Якщо Вас щось непокоїть в поведінці дитини, не соромтесь звертатися за порадою і консультацією до учителя чи шкільного психолога.

Зі вступом до школи в житті Вашої дитини з’явилася людина більш авторитетна, ніж Ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого вчителя.

Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи суттєво змінює життя дитини, але не повинен позбавляти їх радощів, ігор. У першокласника повинно залишатися вдосталь часу для ігрових занять.

Сучасні дослідники встановили, що у школі дитина проводить  70% свого активного життя протягом 12 років, але доведено,  що лише 40% негативних впливів на психічне здоров’я дитини пов’язані зі школою. Найважливішим для психічного здоров’я дитини є психологічний клімат родини, ставлення до дитини у сім’ї. Як же правильно виховувати дитину, щоб вона максимально засвоїла право називатися людиною? Зрозуміло, що у кожній сім’ї існують свої традиції, принципи, норми та правила. Але, мабуть, немає сім’ї, в якій батьки не хотіли б бачити свою дитину доброю, щирою, доброзичливою, справедливою. Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи, „застосувати” до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей – це невід’ємне право кожного з батьків.

Проте деякі рекомендації не будуть зайвими.

Рекомендації щодо виховання

ü Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь- яких обставин.

ü Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі.

ü Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а її вчинок.

ü Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте в неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться.

ü Ніколи не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете  зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення, якщо вже ви його прийняли.

ü Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.

ü Ніколи не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коли вона це бачить і чує.

ü Чітко встановіть права та обов’язки дитини у сім’ї  (відповідно до її віку та можливостей), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.

ü Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.

ü Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини – цим ви укріпите віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я.

Правила про правила

Правила повинні бути обов’язковими в житті кожної дитини.

Правил не може бути дуже багато, і вони повинні бути гнучкими.

Батьківські вимоги не повинні вступати у явне протиріччя з найважливішими потребами дитини. Дитині не можна забороняти бігати, стрибати, малювати, шумно грати… Все це і багато іншого – прояв природних і важливих для розвитку дитини потреб.

Дорослі повинні узгодити правила між собою. Навіть якщо один з батьків не згоден з вимогами іншого, краще в цю хвилину промовчати , а потім уже без дитини обговорити суперечності.

Тон пред’явлення вимог або вираження заборони повинен бути дружньо-пояснювальним, а не зверхнім. Пояснення повинно бути коротким і повторюватися один раз. Речення слід будувати в безособовій формі. Краще сказати: «Цукерки їдять після обіду», ніж «Не смій їсти цукерки!».

При покаранні дитини краще заборонити йому хороше, ніж робити йому погане.